"Уповай на Господа и делай добро; живи на земле и храни истину. Утешайся Господом, и Он исполнит желания сердца твоего.Предай Господу путь твой и уповай на Него, и Он совершит, и выведет, как свет, правду твою и справедливость твою, как полдень... Господь знает дни непорочных, и достояние их пребудет вовек:не будут они постыжены во время лютое и во дни голода будут сыты... Я был молод и состарился, и не видал праведника оставленным и потомков его просящими хлеба..." Псалом 36
Скамья на бульваре. День зимний, холодный.
Мальчонка сидит небольшой, лет семи -
Штанишки протерты, худой и голодный,
Лицо его серо, как будто в пыли.
Наверное, горе случилось большое -
Он плакал и взгляды на небо кидал.
А мимо, внимания не удостоив,
Людей равнодушных за валом шел вал.
Но вот, наконец-то, солидный мужчина
На мальчика бедного взор обратил
(Видать, его тронула, все же, картина).
"Ты ждешь здесь кого-то?", ребенка спросил.
"Да, жду, господин. Жду, когда же за мною
Бог с неба придет, чтоб с Собою забрать!"
"Ты что, заболел? Умираешь?! Не скрою:
Не понял, что этим ты хочешь сказать?!"
"Уже приходил Бог за папой и братом,
Забрал их на небо Он в прошлом году.
И мама вчера мне сказала: "Так надо,
Я тоже за ними до Бога иду.
Ты только не бойся - Господь не оставит!"
Теперь ожидаю и в небо гляжу.
Еще не пришел Бог, но точно я знаю:
Возьмет и меня, если здесь посижу!"
"О, милый мой мальчик! Ребенок несчастный!",
Седой господин со слезами сказал,
"Не ждет никогда, никто Бога напрасно!
Меня Он привел, чтоб тебя я забрал!"
Утер мальчик слезы, глаза засияли,
Улыбка на бледном лице расцвела:
"Я знал, Бог меня не оставит в печали!
Ведь мама моя ни-ког-да не врала!.."
На сколько бы ни было тяжкое горе,
Тесны обстоятельства, жизнь нелегка,
Молись и надейся: ответит Бог вскоре!
Спасать не устала Господня рука!!!
Борисова Виктория,
Северодонецк, Украина
Приветствую вас. Мне 44года. В январе 2003 г покаялась в церкви ЕХБ "Путь спасения" г Северодонецка. В августе приняла крещение. Несу служение директора воскресной школы и служение с подростками. Замужем. Трое детей: Никита - 19 лет, Маша - 16 лет, Тимофей - 5 лет. e-mail автора:Valerika_2010@mail.ru
Прочитано 8995 раз. Голосов 6. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
