Поговори со мною шелестом листвы
О красоте творенья, о Божией любви,
О перелетных птицах, о синеве небес,
О том, как в мире много Божиих чудес!
Поговори со мною говором дождя
О том, как сильно любит мой Иисус меня,
О песнях соловьиных, о пестроте лугов,
О том, на сколько сильная Божия любовь!
Поговори со мною журчаньем ручейка,
Как по весне под солнышком таяли снега,
О том, как славят Бога зимою снегопад,
А теплой летней ночью - сребристый звездопад!
Поговори со мною кликом журавлей
О том, что нет милее родины моей,
Как славен город чудный, стоящий в облаках,
К нему мое стремленье и в мыслях, и в делах!
Поговори со мною кошачьим «Мяу-мур»
О том, что жизнь земная - всего лишь первый тур,
О том, что нам спасение даровано Отцом,
Что есть у нас надежда жить вечно со Христом!
Вера Новая,
Eesti, Valga
Говоря словами Яна Амоса Коменского:
"Господи Боже наш! Всё, что мы совершаем в честь имени Твоего, всё это от Твоих рук!" e-mail автора:novaya@rambler.ru сайт автора:литературный альманах
Прочитано 14005 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
